Якось один суддя одного адміністративного суду скаржився на те, що в будівельному супермаркеті у нього не прийняли оплату готівкою на суму, що перевищувала 50 тис грн. Він говорив, що гроші у нього всі зароблені і задекларовані, але в супермаркеті погодилися приймати оплату лише частинами і в сумі, що не перевищує 50 тис грн. Продовжити читання →

На стор.3 нашого Моніторингу від сьогодні наведена ІПК ДПС України про те, що фізична особа, яка проживає в Німеччині більше 183 днів на рік, залишається таки податковим резидентом України з усіма податковими обов’язками. Досить актуальне питання, особливо для тих, хто виїхав з України через війну і вже призвичаївся жити за межами нашої країни.

Податківці пишуть про те, що вони про таку фізособу можуть дізнатися з різних державних реєстрів, в яких зареєстровані корпоративні права, майно, обтяження тощо.

Єдиний реєстр, який вони не згадали, це реєстр Державної міграційної служби. Адже саме ця служба володіє інформацією про усіх громадян України. А громадянином України є будь-хто, хто має український паспорт.

В ПКУ є п. 14.1.213, відповідно до якого «якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України».

А ще в Конституції України є ст.67, відповідно до якої «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом».

Як на Вашу думку? Добре, що податківці не читають цей лист???

Oleksandr YEFIMOV

Підписатись на Моніторинг

В одному з романів Володимира Войновича є глава «Лживая правда», у якій йдеться про те, що можна видати правдиву інформацію, але не всю. І от через те, що вона не уся, сприймається вона діаметрально протилежно усій. І був навіть приклад з газети «Правда» наведений про те, що в радянському союзі люди вживають вершкового масла за рік утричі більше, ніж японці. З цього можна було зробити висновок, що японці голодують. А повна інформація полягала в тому, що японці вживають масла менше тому, що у них інша культура споживання та до того ж, вони піклуються про своє здоров’я. Продовжити читання →

Ви ж знаєте, як прискіпливо податківці вичитують слова, звертають увагу на крапки і коми в кожному документі. Наприклад, технічна помилка в адресі у формі 20-ОПП і маєте величезний штраф за порушення правил використання РРО. Продовжити читання →

Часто чую від Клієнтів питання про те, яка практика Верховного Суду з того чи іншого питання. Чи на нашу вона користь?

Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

І от маємо такий приклад. В кінці листопада минулого року апеляційний суд врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми Закону про реєстрацію речових прав та ухвалив рішення відповідно до такого висновку. На це рішення сторона, що програла, подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Скарга ще не розглянута, але Велика Палата ВС вирішила змінити свій висновок на протилежний. В результаті маємо: рішення апеляційного суду відтепер суперечить новому висновку Верховного Суду, але ухвалене відповідно до попереднього висновку Верховного Суду, який існував на момент ухвалення рішення.

Виходить, що касаційну скаргу треба буде задовольняти, рішення апеляції скасовувати і ухвалювати протилежне. То який сенс апеляційному суду враховувати висновки Верховного Суду, якщо така дія не гарантує, що суддя, який враховує висновок Верховного Суду, вчиняє правильно?

Який сенс суду враховувати сьогодні висновок Верховного Суду, якщо це рішення буде переглянуте у Верховному Суді десь за 2-3 роки і гарантія сталості практики ВС відсутня?

Особисто я цікавлюся правовими висновками Верховного Суду, але враховую їх не завжди. Лише тоді, коли ними можна обґрунтувати нашу правову позицію. І лише тоді, коли висновок Верховного Суду видається мені беззаперечним.

А як ВИ вчиняєте?

Oleksandr YEFIMOV

Підписатись на Моніторинг