У цій статті розповімо про вплив позовної давності на заборгованість ТОВ перед учасниками-нерезидентами у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу

У цій статті розглянемо правові й податкові наслідки продажу майна ТОВ-єдинником, яке раніше було внеском до статутного капіталу

У цій статті поговоримо про документальне оформлення внеску до статутного капіталу нерухомим майном

Що може бути внеском до статутного капіталу? Що відбувається із внеском після його внесення? Які права щодо внеску в майновій формі є в учасника, який його вніс?
Усі ці питання для пересічного громадянина видаються простими, а відповіді на них зрозумілими. Та не зовсім так це для фахівця. І що більше він стає фахівцем, то складніше йому відповідати на такі, нібито прості запитання. Саме тут і спрацьовує відома істина: “Що більше я знаю, то більше я не знаю”.

Сьогодні йтиметься про право користування, яке учасники вирішили визнати внеском до статутного капіталу ТОВ. Ба більше, мовитиметься про те, що відбувається із внесеним до СК правом користування майном (якщо це уможливити) та наскільки воно пов’язано з власником цього майна.

Тож розгляньмо такий приклад.

Як бачите, запитань аж занадто багато. Та найголовніше запитання чомусь не поставлено. Чи може право користування річчю власник цієї речі передати як внесок до СК?

Як на мене, то простіше внести грошові кошти як внесок до статутного капіталу, а потім передати ТОВ в оренду майно та сплатити орендну плату коштами, внесеними до статутного капіталу. Можна навіть усю орендну плату за весь період оренди сплатити наперед. Принаймні контролюючим органам така операція буде зрозумілою, а отже й питань виникатиме менше.

Та… Ми не шукаємо легких шляхів.

Відповідно до ст. 13 Закону про ТОВ вкладом учасника ТОВ можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства. Під час створення товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

За ст. 190 ЦКУ під майном як особливим об’єктом розуміють окрему річ, сукупність речей, а також майнові права й обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. У ст. 177 ЦКУ майнові права зараховано до об’єктів цивільних прав, а ст. 178 ЦКУ об’єкти цивільних прав наділено оборотоздатністю, тобто вони можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або в інший спосіб, якщо їх не вилучено із цивільного обороту, або не обмежено в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно зі ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а ст. 317 ЦКУ установлено, що зміст права власності охоплює права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Водночас відповідно до ст. 395 ЦКУ речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

До того ж законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Статтею 401 ЦКУ визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

З наведеного вище можна дійти висновку, що право користування річчю не є окремим об’єктом цивільних правовідносин, оскільки воно не може вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або в інший спосіб, якщо це не сервітут, суперфіцій чи емфітевзис.

Право користування річчю належить власникові. Він може передати саму річ у користування іншій особі на підставі, наприклад, договору найму (оренди) (ст. 795 ЦКУ) чи договору позички (ст. 827 ЦКУ). В обох випадках таке користування є строковим, і зі спливом певного строку річ підлягає поверненню власникові.

Згідно зі ст. 115 ЦКУ господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Зауважте: права мають бути відчужуваними.

Отже, право користування річчю не може бути внеском до статутного капіталу ТОВ, оскільки воно не є відчужуваним, якщо це не сервітут. Із цієї причини таке право не можна й оцінити, бо ціна – це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару. А товар, як відомо, – це те, що призначено для продажу (ст. 1 Закону про ціни).

Оптимальним варіантом досягнення мети, указаної в запитанні, а саме передання речі в користування ТОВ й одночасно здійснення внеску до СК цього самого ТОВ, була би наведена вище операція, зокрема внесення власником коштів як внеску до СК ТОВ, а потім уже передання відповідного майна в найм ТОВ зі сплатою орендної плати в розмірі, еквівалентному внеску цього учасника. У цьому разі всім усе буде зрозуміло: кошти – цілком зрозумілий і неоспорюваний внесок до статутного капіталу; оренду також важко не зрозуміти. Орендна плата, яку сплачує орендар (саме ТОВ) орендодавцеві (учаснику ТОВ), також не є тим, що важко зрозуміти та правильно оподаткувати.

Тож, відповідаючи на запитання, зауважу:

1. Оскільки жодного передання внеску не відбувається, бо ТОВ “А” нічого не відчужує, то й не виникає жодного об’єкта оподаткування.

2. На базу оподаткування оціночна вартість такого внеску впливати не може, оскільки таке право не може бути товаром, а тому його неможливо оцінити й тим паче відчужити його.

3. Здійснювати оцінку внеску в негрошовій формі потрібно обов’язково. Відповідно до ст. 115 ЦКУ грошову оцінку вкладу учасника господарського товариства здійснюють за згодою учасників товариства, а у випадках, установлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Таку згоду має бути відображено в рішенні загальних зборів учасників (протоколі).

4. У наведеному запитанні йдеться не про вихід ТОВ “А” зі складу учасників ТОВ “Б”, а про відступлення частки фізичній особі “В” (це питання вимагає окремої уваги, оскільки на практиці досить часто змішують відчуження частки учасником і його вихід із ТОВ). Якщо відступлення частки відбувається на умові відплатності, то вартість, яку отримає ТОВ “А” як плату за відчужену ним частку фізичній особі, за вирахуванням номінальної вартості має бути оподаткована на загальних підставах податком на прибуток.

5. ТОВ “А” не може забрати внесок до СК ТОВ “Б” із двох причин: перша полягає в тому, що такий внесок не може бути здійснено взагалі, а друга – у тому, що в разі виходу учасника з ТОВ йому виплачують саме вартість частки, а повертають внесок лише за згодою інших учасників.

6. У разі продажу свої частки фізичній особі базою оподаткування в ТОВ “А” буде різниця між ціною відчуження та номінальною вартістю корпоративних прав (вартістю їх придбання). Ставка податку на прибуток – 18 %.

7. Відповідно до п. 292.2 ПКУ під час продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначають як суму коштів, отриманих від продажу таких основних засобів. Якщо основні засоби продано після їх використання протягом 12 календарних місяців із дня введення в експлуатацію, то дохід визначають як різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу. Право користування такими основними засобами не може бути передано ТОВ “Б” як внесок до його СК, а тому цей факт жодним чином не може вплинути на право застосувати зазначену вище норму права.

Ось такий він непростий цей статутний капітал і те, що є внеском до нього.