І знову повертаємося до теми учасника-нерезидента й виплати йому вартості його частки. Водночас нагадаємо, що українське законодавство розрізняє валюту зобов’язань і валюту виконання зобов’язань. А це означає, що, хоча й виконувати зобов’язання потрібно у валюті, проте рахувати його варто в гривні. Принаймні так вимагає Закон про ТОВ.

І це не лише відповідно до Закону, а ще й логічно тому, що у ТОВ залишаються інші учасники. А якщо одному виплачувати частку у валютному еквіваленті, то одразу ж виникає запитання: куди діти курсову різницю через коливання валютних курсів на дату нарахування вартості частки та дату її виплати?

Розглянемо приклад.

Відповідь

Згідно зі ст. 12 Закону про ТОВ розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може бути додатково визначений у відсотках. Тим часом розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства. Ані номінальну вартість частки учасника, ані статутний капітал в іноземній валюті не виражають.

Відповідно до ст. 19 Закону про ТОВ товариство має право зменшити свій статутний капітал. У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним.

Водночас з огляду на ст. 4 Закону про бухоблік одним із принципів бухгалтерського обліку є єдиний грошовий вимірник, тобто вимірювання й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності належить здійснювати в єдиній грошовій одиниці. А відповідно до ст. 5 цього ж Закону підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

І лише на вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

Згідно з Інструкцією № 291 рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», який має субрахунок 401 «Статутний капітал», призначено для обліку й узагальнення інформації про стан і рух статутного та іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства й установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу. За дебетом цього рахунка відображають зменшення зареєстрованого капіталу (вилучення).

За дебетом цей рахунок кореспондує у т. ч. із рахунком 67 «Розрахунки з учасниками». Даний рахунок призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

На субрахунку 672 «Розрахунки за іншими виплатами» підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику (засновнику) частини активів підприємства.

І хоча прямо у цьому разі не зазначено про ведення на такому рахунку обліку заборгованості ТОВ перед учасником у разі зменшення статутного капіталу, слід виходити з того, що відповідно до вказаної Інструкції за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» відображають збільшення заборгованості підприємства перед засновниками й учасниками товариства. І така заборгованість виникає внаслідок у т. ч. прийняття рішення про зменшення СК ТОВ.

До того ж, з огляду на обов’язкове вираження СК у національній валюті України й обов’язкове ведення бухобліку в гривнях, можна стверджувати, що заборгованість перед учасником має бути виражена саме в гривнях, а не у валюті, незважаючи на резидентський статус такого учасника.

Отже, наслідком прийнятого рішення про зменшення СК ТОВ є виникнення зобов’язання з виплати грошових коштів учасникам (як резидентам, так і нерезидентам), вираженого в гривнях. Таке зобов’язання має бути відображено за кредитом субрахунку 672. Законодавство не передбачає вираження такого зобов’язання в іноземній валюті.

Якщо ТОВ узяло на себе обов’язок виплатити учаснику-нерезиденту його частку в іноземній валюті, то всі витрати на придбання такої валюти мають бути здійснені за рахунок цього учасника. Тобто джерелом як самої виплати частки, так і витрат на придбання валюти має бути кредиторська заборгованість ТОВ перед учасником. Це означає, що і сама виплата, і витрати, пов’язані з придбанням валюти, потрібно відображати за дебетом рахунка 672 у кореспонденції з поточним рахунком в банку, а їх сума не повинна перевищувати розміру кредиторської заборгованості перед таким учасником, відображеної на вказаному рахунку.

Витрати на придбання валюти, призначеної для розрахунків з учасником-нерезидентом, не є витратами ТОВ. Їх має нести учасник-нерезидент, який вийшов із ТОВ.

Звісно, можна придумати, як владнати відносини з таким учасником-нерезидентом в іноземній валюті. Проте це вже інша історія про іншу можливість.